Публічні ідіоми та номіналізація в дискурсі новин

Abstract

Вступ. Аналіз новинного дискурсу є постійним трендом наукових досліджень, оскільки саме поняття дискурсу передбачає плинність і безперервність, а новина як жанр є особливою формою нарації, яку можна розглядати через комунікативну функцію мови, представлену мовленнєвими актами, тобто через дискурсивну соціальну практику. Використання публічних ідіом іноді створює враження авторитетності та професіоналізму ЗМІ, що впливає на сприйняття матеріалу читачами. Номіналізація також використовується для створення ефекту безсумнівної об’єктивності в написанні новин, що може ускладнити розуміння тексту. Ці мовні практики іноді використовують як комунікативний інструмент соціального примусу, м’якої згоди чи опору переконанням читачів, щоб формувати дискусії, зокрема про війну та конфлікти. Актуальність дослідження. Мета статті – показати, як публічні ідіоми та номіналізація представлені в новинному дискурсі та які комунікативні завдання вони можуть виконувати. Завдання – виявити особливу роль публічних ідіом та номіналізації в новинному дискурсі, які можуть бути специфічними маркерами культурно-ідеологічного поля та при уважному прочитанні розкривають ресурсні можливості медіадискурсу. Об’єктом дослідження є публічні ідіоми та номіналізація в новинному дискурсі. Методологія дослідження: Аналітико-синтетичний метод дав змогу проаналізувати останні дослідження новинного дискурсу, що дозволило розширити уявлення про використання дискурсивних практик в зарубіжних ЗМІ та, відповідно, прослідкувати їх на матеріалі вітчизняних новин. Дискурс-аналіз надав інструментарій для аналізу мови ЗМІ через соціальний контекст відповідно до комунікативної мети, заснованої на лінгвістичній теорії як «соціальної семіотики» – дослідження тексту як процесу формування семіотичної системи внаслідок інтересів та ідеології. Результати і обговорення. Особливу роль в аналізі новинного дискурсу відіграють публічні ідіоми як маркери особливого культурно-ідеологічного поля та синтаксичні фігури номіналізації, які при уважному прочитанні розкривають ресурсні можливості медіадискурсу. Слід зазначити, що публічні ідіоми та номіналізація як об’єднувальні та експресивні елементи можуть виконувати функцію мобілізації аудиторії до дії та формування бажання змін і активності, залучати публіку, звертати уваги на певне явище. Висновки та перспективи. Новинний дискурс є особливим жанром, де точність передачі інформації обмежує практики маніпулювання, але на тонких дискурсивних рівнях медіапримус і медіаконтроль відбуваються на перший погляд непомітно, зокрема, через використання публічних ідіом та номіналізацію. Запропонований підхід відкриває широкі можливості для подальших досліджень публічних ідіом і номіналізацій у медійному дискурсі через ідеальні, міжособистісні та текстові функції. Необхідно розширити аналіз новинного дискурсу за структурним, комунікативним, мультимодальним та іншими науковими напрямками для посилення конвергенції теоретико-методологічних установок.

Introduction. The analysis of news discourse is constantly in the trend of scientific research, since the very concept of discourse implies fluidity and continuity, and news as a genre represents a special form of narration that can be considered through the communicative function of language, which can be revealed through speech acts, that is, through discursive social practice. The use of public idioms sometimes creates an impression of authority and professionalism in the media, which affects the readers’ perception of the material. Nominalisation is also used to create the effect of undisputed objectivity in news writing, which can make it difficult to understand the text. These language practices are sometimes used as a communicative tool of social coercion, soft assent or resistance to readers’ persuasion, to shape discussions about war and conflicts. Relevance of research. The article aims to show how public idioms and nominalisation are presented in news discourse and what communicative tasks they can perform. The task of the research is to reveal the special role of public idioms and nominalisation in news discourse, which can be specific markers of the cultural and ideological field and which, when carefully read, reveal the resource possibilities of media discourse. The object of the research is public idioms and nominalisation in news discourse. The research methodology: Analytical-synthetic method made it possible to analyze the latest research in the field of news discourse, which made it possible to expand the idea of the use of discursive practices in foreign media and, accordingly, follow them on the material of domestic news. Discourse analysis provided tools for analyzing the language of the media through the social context in accordance with the communicative goal, based on the linguistic theory as “social semiotics” - the study of the text as a process of formation of the semiotic system due to interests and ideology. Results and discussion. Public idioms play a special role in the analysis of news discourse as markers of a special cultural and ideological field, and syntactic figures of nominalisation, which upon careful reading reveal the resource possibilities of media discourse. Considering the communicative component of news discourse, it should be noted that public idioms and nominalization as unifying and expressive elements can mobilize the audience to action and form a desire for change, activity or response to certain problems, challenges, and draw public attention to certain phenomenon. Conclusions and prospects. News discourse is a special genre, where the accuracy of information transmission limits the practices of manipulation, but at subtle discursive levels media coercion and media control occur at first sight imperceptible, in particular, through the use of public idioms and nominalisation. The proposed approach opens wide opportunities for further research on public idioms and nominalisation in media discourse through ideal, interpersonal and textual functions. The analysis of news discourse should be expanded to include structural, communicative, multimodal and other scientific directions to intensify the convergence of theoretical and methodological attitudes.