Інституція рахівництва як складова господарського механізму країни

Abstract

Ринкова орієнтація в розвитку України, інтеграція її до загальноєвропейських структур зумовлюють потребу у вірогідному, порівнянному відображенні стану вітчизняного господарства. До того ж, інформаційне забезпечення і статистичне описування найзначніших співвідношень і результатів господарської діяльності країни дозволяють їй уникати труднощів у прийнятті рішень на міжнародному рівні, у питаннях складання і використання бюджетів міжнародних організацій. У системі національних рахунків, яка широко застосовується промислово розвинутими країнами, економіка розглядається як єдине ціле, без принципової різниці між матеріальним виробництвом і наданням послуг. Відображаючи основні народногосподарські взаємозв‘язки, система дає загальну оцінку пропорцій і результатів діяльності національного господарства матеріально речових, з фінансових позицій для всіх інституціональних одиниць на всіх рівнях функціонування економічного механізму. Отже, в західних країнах такими, що створюють національний доход, визнаються практично всі учасники виробництва матеріальних благ і надання послуг. Коло інтересів науковців щодо даної проблеми досить широке. Окремі питання інструментального забезпечення макроекономічного обліку були висвітлені в роботах та публікаціях В.І.Андріанова, І.Гаврилова, В.Гейця, М.Кармінського, В.Коноваленко, О.М.Романовича, Б.Є.Одинцова, В.Ф.Ситника. Але систематизованого переліку заходів оптимізації використання інструментарію на сучасному етапі розроблено не було. Формування нової економічної системи, заснованої на ринкових відносинах, матеріалізація національних цілей через державну економічну політику потребують широкого використання системи макроекономічних показників. Вони покликані відображати складні взаємопов'язані процеси, що відбуваються в економіці й безпосередньо визначають динаміку економічного зростання та важливі пропорції розширеного відтворення.