Любов як вища цінність людського буття

Abstract

Тема любові у філософській літературі з часів стародавнього світу вважається не тільки популярною, а і вічною. Описано безліч видів, підвидів, граней, модусів, форм та навіть кіл любові, зроблено величезну кількість її визначень. Але любов і досі є чимось незрозумілим, невловимим та навіть містичним. Залишатися й надалі така ситуація не може. Адже сучасна людина, яка знаходиться в умовах тотальної кризи та переживає власну антропологічну катастрофу, потребує звернення до тих цінностей і цілей, які здатні утверджувати вищий сенс людського життя, конституювати внутрішню Самість людини та зводити її на нові онтологічні рівні. У зв’язку з цим актуальним стає нове осмислення любові та її значення для людини, відмінне від підходів традиційної (класичної та некласичної) наукової раціональності, що ґрунтувалася на розділенні суб’єкта і об’єкта пізнання, людини і світу. Це формувало образ людини, неадекватний їй реальній, фрагментарний, одномірний, розщеплений, нецілісний, заохочуючи тим самим людину до агресивних, корисливих дій як по відношенню до інших людей, так і до всього світу. Сьогодні є можливим та навіть необхідним переосмислення значення любові для людини з позицій більш високого типу наукової раціональності, представленого в сучасній науці трансдисциплінарністю та постнекласикою, в межах яких суб’єкт-об’єктні відношення розглядаються не в протиставленні, а в нерозривній єдності як цілісності. Це дозволяє по-новому осмислювати весь каркас знань про людину, аналізувати її як цілісність у єдності всіх сторін буття, ставити питання про фактори, що гармонізують дуально виражену людську сутність. Метою дослідження є аналіз любові як вищої цінності людського буття, укоріненої в самій сутності людини, з використанням ідей і методів сучасних підходів, зосереджених на єдності та цілісності людини і світу.