Типологізація корупції: теоретико-прикладні критерії

Abstract

Корупція як соціальний феномен є предметом наукового аналізу багатьох наук. Ми переконані, що для характеристики будь-якого явища важливий аналіз не лише його природи, а й видів. Важливу роль у цьому завданні відіграє типологізація корупції. Враховуючи складний і неоднозначний характер корупції, а також відсутність єдиного наукового підходу до тлумачення її сутності, у наукових колах не існує єдиного бачення виокремлення типів цього явища. Сенс класифікації завжди істотний і дуалістичний: концептуальний і прикладний. Отже концептуальність полягає в тому, що для більш оптимального розвитку сутності понять, явищ, процесів, категорій їх поділяють. Тому вивчення поглядів окремих правознавців завжди пов’язане з аналізом типологій (класифікацій), оскільки вони дають можливість уточнити погляди вченого на сутність корупції, її кримінальне право та кримінологію. Прикладний елемент: класифікація корупції дозволяє зручніше ідентифікувати та розробити стратегії боротьби з цим явищем, визначає тенденції оновлення та доповнення законів, окреслює діяльність органів державної влади загалом та правоохоронних органів зокрема. Метою статті є виділення критеріїв класифікації корупції та характеристика їх сутності. Ми пропонуємо проаналізувати кілька підходів до типологізації корупції. Перша типологізація заснована на рівні корупції. За цим критерієм корупція буває: інертною, поступовою та активною. Другим типологізаційним критерієм є сфера реалізації. Згідно з ним виділяють корупцію у законодавчій, виконавчій, судовій владі та корупцію в діяльності юридичних осіб приватного права та осіб, які надають публічні послуги. Третя типологізація корупції базується на критерії періодичності корупції. За цим критерієм корупція може бути випадковою, системною та клептократичною. За четвертим типологізаційним критерієм корупцію пропонується поділити на поступову та раптову. П’ятий типологізаційний критерій базується на ступені організованості та поширеності корупційних відносин. За цим критерієм існує корупція на низовому рівні, регіональному рівні, політичному рівні та міжнародному рівні.

Коррупция как социальный феномен есть предмет научного анализа многих наук. Мы уверены, что для характеристики любого явления важен анализ не только его природы, но и видов. Важную роль в этой задаче играет типологизация коррупции. Учитывая сложный и неоднозначный характер коррупции, а также отсутствие единого научного подхода к толкованию ее сущности, в научных кругах нет единого видения выделения типов этого явления. Смысл классификации всегда существенный и дуалистический: концептуальный и прикладной. Следовательно, концептуальность состоит в том, что для более оптимального развития сущности понятий, явлений, процессов, категорий их разделяют. Поэтому изучение взглядов отдельных правоведов всегда связано с анализом типологий (классификаций), поскольку они позволяют уточнить взгляды ученого на сущность коррупции, ее уголовное право и криминологию. Примерный элемент: классификация коррупции позволяет удобнее идентифицировать и разработать стратегии борьбы с этим явлением, определяет тенденции обновления и дополнения законов, определяет деятельность органов государственной власти и правоохранительных органов в частности. Целью статьи является выделение критериев классификации коррупции и характеристика их сущности. Мы предлагаем проанализировать несколько подходов к типологизации коррупции. Первая типологизация основана на уровне коррупции. По этому критерию коррупция бывает инертной, постепенной и активной. Вторым типологизационным критерием есть сфера реализации. Согласно ему выделяют коррупцию в законодательной, исполнительной, судебной власти и коррупцию в деятельности юридических лиц частного права и лиц, оказывающих публичные услуги. Третья типологизация коррупции базируется на критерии периодичности коррупции. По этому критерию коррупция может быть случайной, системной и клептократической. По четвертому типологизационному критерию коррупцию предлагается разделить на постепенную и внезапную. Пятый типологизационный критерий основан на степени организованности и распространенности коррупционных отношений. По этому критерию существует коррупция на низовом, региональном, политическом и международном уровне.

Corruption as a social phenomenon is the subject of scientific analysis of many sciences. We are convinced that the analysis of not only its nature but also its species is important for the characterization of any phenomenon. The typology of corruption plays an important role in this task. Given the complex and ambiguous nature of corruption, as well as the lack of a unified scientific approach to the interpretation of its essence, in scientific circles there is no single vision of distinguishing types of this phenomenon. The meaning of classification is always essential and dualistic: conceptual and applied. So, conceptuality is that for more optimal development of the essence of concepts, phenomena, processes, categories they are divided. Therefore, the study of the views of individual jurists is always associated with the analysis of typologies (classifications), as they provide an opportunity to clarify the views of the scientist on the nature of corruption, its criminal law and criminology. Applied element: the classification of corruption makes it easier to identify and develop strategies to combat this phenomenon, identifies trends in updating and supplementing laws, outlines the activities of public authorities in general and law enforcement agencies. The purpose of the article is to highlight the criteria for classifying corruption and characterize their essence. We propose to analyze several approaches to the typology of corruption. The first typology is based on the level of corruption. According to this criterion, corruption is inert, gradual, and active. The second typological criterion is the scope of implementation. According to him, there is corruption in the legislature, executive, judiciary, and corruption in the activities of legal entities under private law and persons providing public services. The third typology of corruption is based on the criteria of periodicity of corruption. According to this criterion, corruption can be accidental, systemic and kleptocratic. According to the fourth typological criterion, it is proposed to divide corruption into gradual and sudden. The fifth typological criterion is based on the degree of organization and prevalence of corrupt relations. According to this criterion, there is corruption at the grassroots, regional, political, and international levels.