Загальні принципи та вимоги до оформлення вербальних блоків

Abstract

Вербальна комунікація – це цілеспрямована лінгвопсихоментальна діяльність адресанта й адресата у процесі інформаційного обміну та впливу на співрозмовника за допомогою знаків природної мови. У семіотиці, яка займається вивченням таких знакових систем, виділяють кілька ознак природної людської мови, що відрізняють її від інших знакових систем і, особливо, від систем комунікації у тварин. В людській мові відбувається довільна семантизация (надання сенсу) між явищем, що виступає в якості матеріального знака, і тим явищем, яке ним позначається. Без семантизації немає мови як такої. Таким чином, у людини одним з основних засобів комунікації є мова, мовне спілкування. Людська мова – досить повна і найбільш досконала форма комунікації. Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі — в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що за формою і за змістом воно спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована не лише на окрему людину, а й на певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але у будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти. При комунікації серйозною перешкодою для передачі інформації є бар'єри. Щоб надати мові стійкості, яка виникає під час декодування, необхідно належним чином орієнтуватися в специфіці тих бар'єрів, які обмежують розуміння інформації та виникають або в фізичному оточенні, або в сфері емоцій людини. При цьому виділяють три типи бар'єрів: особистісні, фізичні та семантичні. Семантичні бар'єри виникають там, де комуніканти кожен посвоєму розуміє значення одних і тих самих символів, тобто приписують їм різні значення. Символи, як відомо, багатозначні, і при виборі одного з них може виникнути непорозуміння. Використовувані в комунікаціях обмеження звужують можливість інтерпретації і розуміння повідомлень, і привносять суб'єктивність в тлумачення і оцінку інформації. Особливо складні проблеми виникають при побудові комунікацій між представниками різних культур. У цьому випадку обидві сторони повинні знати не тільки буквальні значення слів використовуваної мови, а й інтерпретувати їх у належному контексті, враховуючи інтонацію, гучність, які супроводжують жести та ін. Практично будь-яка комунікація здійснюється за допомогою символічних позначень, декодування, суб'єктивна інтерпретація яких може привести до виникнення емоційних і інших бар'єрів, блокуючим міжособистісне спілкування. Комунікативні бар'єри можна подолати. Для цього будь-яка інформація має бути дещо надмірною. Останнє означає повне або часткове повторення повідомлення, яке зазвичай слугує лише для перевірки та коригування інформації. Тож важливою рисою вербальної комунікації є те, що за допомогою неї члени громади можуть не лише обмінюватися інформацією за допомогою певних мовних знаків, а й впливати один на одного, формувати думку про себе в оточенні. На основі виступу досвідченого оратора в слухачів формується певне враження про нього як мовну особистість, і як професіонала.

Вербальная коммуникация - это целенаправленная лингвопсихоментальная деятельность адресанта и адресата в процессе информационного обмена и воздействия на собеседника с помощью знаков естественного языка. В семиотике, которая занимается изучением таких знаковых систем, выделяют несколько признаков естественной человеческой речи, отличающие ее от других знаковых систем и, особенно, от систем коммуникации у животных. В человеческом языке происходит произвольная семантизация (предоставление смысла) между явлением, которое выступает в качестве материального знака, и тем явлением, которое им обозначается. Без семантизации нет речи как таковой. Таким образом, у человека одним из основных средств коммуникации является язык, речевое общение. Человеческая речь - достаточно полная и наиболее совершенная форма коммуникации. Коммуникативное взаимодействие людей происходит преимущественно в вербальной (словесной) форме - в процессе речевого общения. Его особенность заключается в том, что по форме и по содержанию оно направлено на другого человека, включено в коммуникативный процесс, является фактом коммуникации. Вербальная коммуникация может быть направлена ​​не только на отдельного человека, но и на определенную группу (или даже не иметь конкретного адресата), но в любом случае она должна иметь диалоговый характер и представляет собой постоянные коммуникативные акты. При коммуникации серьезным препятствием для передачи информации являются барьеры. Чтобы придать языку устойчивость, которая возникает во время декодирования, необходимо должным образом ориентироваться в специфике тех барьеров, которые ограничивают понимание информации и возникают либо в физическом окружении, либо в сфере эмоций человека. При этом выделяют три типа барьеров: личностные, физические и семантические. Семантические барьеры возникают там, где коммуниканты каждый по-своему понимает значение одних и тех же символов, то есть приписывают им разные значения. Символы, как известно, многозначны, и при выборе одного из них могут возникнуть недоразумения. Используемые в коммуникациях ограничения сужают возможность интерпретации и понимания сообщений, и привносят субъективность в толкования и оценку информации. Особенно сложные проблемы возникают при построении коммуникаций между представителями различных культур. В этом случае обе стороны должны знать не только буквальные значения слов используемого языка, но и интерпретировать их в надлежащем контексте, учитывая интонацию, громкость, сопровождающие жесты и др. Практически любая коммуникация осуществляется с помощью символических обозначений, декодирования, субъективная интерпретация которых может привести к возникновению эмоциональных и других барьеров, блокирующим межличностное общение. Коммуникативные барьеры можно преодолеть. Для этого любая информация должна быть чрезмерной. Последнее означает полное или частичное повторение сообщения, которое обычно служит лишь для проверки и корректировки информации. Поэтому важной чертой вербальной коммуникации является то, что с помощью нее члены сообщества могут не только обмениваться информацией с помощью определенных языковых знаков, но и влиять друг на друга, формировать мнение о себе в окружении. На основе выступления опытного оратора у слушателей формируется определенное впечатление о нем как о языковой личности, и как о профессионале.

Verbal communication is a purposeful linguistic-psychomental activity of the addressees in the process of information exchange and influence on the interlocutor with the help of natural language signs. In semiotics, which deals with the study of such sign systems, there are several features of natural human language that distinguish it from other sign systems and, especially, from communication systems of animals. In human language there is an arbitrary semanticization (giving meaning) between the phenomenon that acts as a material sign, and the phenomenon that it denotes. Without semanticization, there is no language as such. Thus, a person's main means of communication is language, namely language communication. Human language is a fairly complete and most perfect form of communication. Communicative interaction of people takes place mainly in verbal form - in the process of language communication. Its peculiarity is that in form and content it is aimed at another person involved in the communicative process, there is the fact of communication. Verbal communication can be aimed not only at an individual, but also at a specific group (or not even have a specific addressee), but in any case it is dialogical in nature and is a constant communicative act.In communication a serious obstacle to transmission of information is a barrier. In order to give the language the stability that arises during decoding, it is necessary to properly focus on the specifics of those barriers that limit the understanding of information and arise either in physical environment, or in the sphere of human emotions. There are three types of barriers: personal, physical and semantic ones. Semantic barriers arise where communicators each understand the meanings of the same symbols, that is, they are assigned different meanings. Signs are known to be ambiguous, and there may be a misunderstanding when choosing one. The restrictions used in communications narrow the ability to interpret and understand messages, and bring subjectivity to the interpretation and evaluation of information. Particularly difficult problems arise in building communications between different cultures. In this case, both parties must know not only the literal meanings of the words of the language used, but also interpret them in the appropriate context, taking into account the intonation, volume that accompany gestures, and so on. Virtually any communication is done through symbols, decoding, the subjective interpretation of which can lead to emotional and other barriers that block interpersonal communication. Communication barriers can be overcome. To do this, any information must be somewhat redundant. The latter means complete or partial repetition of the message, which usually serves only to check and correct the information. Therefore, an important feature of verbal communication is that with its help community members can not only exchange information through certain language signs, but also influence each other, to form an opinion about themselves in the environment. Based on the speech of an experienced speaker, the listeners form a certain impression of him as a linguistic person, and as a professional.