Електронні докази в цивільному процесі: проблеми застосування на практиці

Abstract

Поняття «електронні докази» набуло свого поширення у 70-х роках минулого століття. Це безпосередньо було пов‘язано з виникненням так званих «машинних документів», які на той час ототожнювались з письмовими доказами, оскільки мало чим відрізнялися від звичайних документів, надрукованих на папері. Відтоді «машинні документи» перестали бути виключно текстовими. На сьогоднішній день електронні носії можуть містити в собі найрізноманітнішу інформацію. Приміром, це може бути графічна, звукова, аудіовізуальна, власне текстова інформація, а також будь-яке їх поєднання.

The concept of "electronic evidence" became widespread in the 1970s. This was directly related to the emergence of the so-called "machine documents", which at the time were identical with the written evidence, since they were little different from ordinary documents printed on paper. Since then, "machine documents" have ceased to be purely textual. To date, electronic media can contain a variety of information. For example, it could be graphic, audio, audiovisual, textual information itself, as well as any combination of these.