Інтеграційні процеси в діяльності банків та страхових організацій в Україні

Abstract

В результаті проведеного теоретичного дослідження сутності банківсько-страхової інтеграції було визначено, що дане явище не доцільно розглядати лише як мікроекономічний процес (на рівні окремої страхової компанії та банку). Банківсько-страхову інтеграцію доцільно розглядати також як макроекономічне явище, оскільки даний процес за своєю масштабністю та темпами розвитку у світі вже охоплює не лише інтеграційні взаємозв’язки між окремим банком та страховою компанією, а й стосується інтеграційної взаємодії між всіма банками та страховими компаніями, що є учасниками фінансового ринку конкретної країни. Отже, поняття банківсько-страхової інтеграції можна визначити як процес об’єднання капіталів страхових компаній та банків або їх участі в капіталі та спільного використання ресурсів учасників БСІ (управлінських, інформаційних, технологічних, кадрових тощо) в процесі реалізації спільних фінансових послуг.До проблем розвитку БСІ в Україні відносяться: законодавчі (неефективне регулювання та нагляд, відсутність законодавчої бази, що регулює діяльність інтеграційних об’єднань між банками і страховими компаніями); кон’юнктурні (переважання обсягів банківських операцій над страховими, що призводить до залежності страхових компаній від банків в процесі БСІ, неспроможність страховиків приймати на страхування всі ризики банків-учасників БСІ, відставання інформаційно-технологічної сфери та рівня автоматизації бізнес-процесів страхових компаній від банків, низька прозорість діяльності БСІ (акредитації страхових компаній у банках) та взаємовідносин з клієнтами). Для прискорення розвитку БСІ необхідною є розробка адекватного законодавчого забезпечення, що зробить процес БСІ більш регульованим та контрольованим з боку регуляторів ринку.Дослідження передумов та мотивів банківсько-страхової інтеграції до-зволило виявити більшу зацікавленість страхових компаній в інтеграції з банками, що у свою чергу обумовлено існуванням можливостей використовувати значну клієнтську базу банків та суттєво наростити обсяги отримуваних страхових премій. При цьому, саме банками диктуються умови інтеграційної взаємодії зі страховими компаніями, які не завжди є об’єктивними та прозорими. Така ситуація дозволяє говорити про існування залежності страхових компаній від банківських установ у процесі здійснення БСІ. Проведені розрахунки дозволили зробити висновки, що коефіцієнт детермінації залежності активів страхових компаній від активів банків дорівнює 80,76 %. Таке значення говорить про те, що 80,76 % змін в активах страхових компаній обумовлені змінами в активах банків. Щодо залежності статутного капіталу страхових компаній від статутного капітулу банку, то коефіцієнт детермінації складає лише 7,86 %, таке його значення свідчить про відсутність будь-якого зв’язку між досліджуваними показниками. Таке отримане значення пов’язано із тим, що обсяг статутного капіталу фінансових показників визначається законодавчо і не залежить напряму від ринкових факторів. І якщо починаючи з 2014 року для банків вимоги до статутного капіталу постійно підвищуються, то для страхових компаній вимоги до статутного капіталу залишилися незмінними.