Клініко-нейрофізіологічні зіставлення в оцінюванні когнітивних функцій у пацієнтів, які перенесли легку черепно-мозкову травму

Abstract

Мета дослідження – визначити критерії об’єктивізації когнітивних порушень у пацієнтів, які перенесли легку черепно-мозкову травму. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 70 пацієнтів віком від 18 до 45 років, які перенесли струс або забій головного мозку легкого і середнього ступенів тяжкості (ШКГ 13–15). Контрольну групу становили 40 практично здорових осіб. Застосовано методи дослідження: клініко-неврологічний, нейропсихологічне тестування, ультрасонографію судин головного мозку, цифрову електроенцефалографію, реєстрацію когнітивних слухових викликаних потенціалів. Результати. Частота виявлення скарг у пацієнтів, які перенесли черепно-мозкову травму, становила: на головний біль – 21,43 %; погіршення пам’яті – 30 %. За даними нейропсихологічного тестування розлади уваги виявлено у 21,31 % пацієнтів, ознаки порушення пам’яті – у 34,42 %, тривоги та депресії – у 26,31 %. Інші нейропсихологічні методи: кольоровий комп’ютерний тест Люшера, Струп-тест, коректурна проба Бурдона виявилися менш чутливими. За даними когнітивних слухових викликаних потенціалів відмічено достовірне збільшення латентності піка Р3 у 42,1 % пацієнтів; зменшення амплітуди викликаних потенціалів – у 44,72 %. За даними цифрової електроенцефалографії виявлено тенденцію до дезорганізації основних кіркових ритмів за типом дифузного сповільнення або прискорення, дезорганізації альфа-ритму за частотою та амплітудою. Висновки. Визначено критерії об’єктивізації когнітивних порушень у структурі посттравматичних неврологічних розладів у пацієнтів, які перенесли черепно-мозкову травму. Обгрунтовано доцільність використання комплексу нейропсихологічних та нейрофізіологічних методів (НПТ-ЕЕГ-КВП) з метою об′єктивізації певних когнітивних порушень при ЧМТ легкого та середнього ступенів тяжкості в проміжному та віддаленому періодах. Визначено негативний вплив на перебіг відновного періоду у пацієнтів із легкою ЧМТ, зокрема – емоційно-вольових порушень – тривоги та депресії.

Цель исследования – определить критерии объективизации ког­нитивных нарушений у пациентов, перенесших легкую черепно-мозговую травму.

Материалы и методы. Обследовано 70 пациентов в возрасте от 18 до 45 лет, которые перенесли сотрясение или ушиб головного мозга легкой и средней степени тяжести (ШКГ 13–15). В контрольной группе обследованы 40 практически здоровых людей. Использованы методы: клинико-неврологический, нейропсихологическое тестирование, ультрасонография сосудов головного мозга, цифровая электроэнцефалография, регистрация когнитивных слуховых вызванных потенциалов.

Результаты. Частота выявления жалоб в промежуточном и отдаленном периодах у пациентов, перенесших черепно-мозговую травму, составила: на головную боль – 21,43 %; ухудшение памяти – 30 %. По данным нейропсихологического тестирования с использованием Монреальской шкалы исследования когнитивных функций (МоСА) и госпитальной шкалы тревоги и депрессии (НАDS) признаки нарушения функции внимания выявлены у 21,31 % пациентов, нарушения памяти – у 34,42 %, тревоги и депрессии – у 26,31 %. Другие нейропсихологические методы: цветовой компьютерний тест Люшера, Струп-тест, корректурная проба Бурдона были менее чувствительными. По данным когнитивных слуховых вызванных потенциалов отмечено достоверное увеличение латентности пика Р3 у 42,1 % пациентов; уменьшение амплитуды вызванных потенциалов – у 44,72 %. По данным цифровой электроэнцефалографии выявлено тенденцию к дезорганизации основных корковых ритмов по типу диффузного замедления или учащения, дезорганизации альфа-ритма по частоте и амплитуде.

Выводы. Определены критерии объективизации когнитивных нарушений в структуре посттравматических неврологических расстройств у пациентов, которые перенесли черепно-мозговую травму. Обоснована целесообразность использования комплекса нейропсихологических и нейрофизиологических методов (НПТ-ЭЭГ-КВП) с целью объективизации когнитивных нарушений при ЧМТ легкой и средней степени тяжести в промежуточном и отдаленном периодах. Определено негативное влияние на течение восстановительного периода у пациентов с легкой ЧМТ эмоционально-волевых нарушений – тревоги и депрессии.

Objective: Determine the criteria of cognitive impairment objectivization in patients with a mild cranio-cerebral injury.

Materials and Methods: 70 patients aged from 18 to 45 who suffered from a mild brain concussion or a brain contusion were examined(GCS 13-15). 40 healthy persons of the same age were examined in the control group. The following methods were used for their examination: a clinical and neurological estimation, neuropsychological testing with the use of various scales, ultrasonography of brain vessels, digital electroencephalography, recording of cognitive auditory evoked potentials.

Results: Complaint frequency in the interim and long-term periods in patients who suffered from a mild cerebro-cranial injury was as follows: complaints of headache – 21.43 %; complaints of memory impairment – 30 %. According to the neuropsychological testing with the help of Montreal Cognitive Assessment (MoCA) and Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), evidence disorder were found in 21.31 % of the patients, memory impairment – in 34.42 %, anxiety and depression – in 26.31 %. Other neuropsychological methods, such as the computerized Lüscher color test, Stroop test, Bourdon test, were less sensitive. According to the cognitive auditory evoked potentials, a significant increase of P3 latency peak was recorded in 42.1 % of the patients; a decrease of evoked potentials amplitude – in 44.72 %. According to the electroencephalography, a tendency for disorganization of the main cortical rhythms in the form of diffuse slowing or acceleration, alpha-rhythm disorganization in frequency and amplitude.

Conclusion: In order to objectivize cognitive impairment in patients with mild cerebro-cranial injuries in the interim and long-term periods for screening purposes, it is appropriate to carry out a neuropsychological testing with the help of MoCA and HADS scales, neurophysiological examination: digital electroencephalography and recording of cognitive auditory evoked potentials.